Православний Світ

Святкування на честь Пресвятої Трійці відбувається в День зішестя Святого Духа на апостолів. Ця подія має свою ікону, іменовану «П'ятидесятниця».

В основі зображення П‘ятидесятниці лежить сказання книги Діянь святих апостолів (Дії 2: 1-13), з якого нам відомо, що в День П'ятидесятниці апостоли були зібрані разом у Сіонській світлиці, і у третій годині дня (приблизно біля дев'ятої години ранку) почувся шум з неба ніби зірвалася раптова буря, що у свою чергу наповнило весь дім, де були апостоли. Зійшли також вогненні язики, які спочили по одному на кожному з апостолів. Усі ж вони сповнились Святого Духа, і почали говорити іншими мовами. Це привернуло увагу мешканців Єрусалиму, зібрався народ і дивувався страшному явищу. Ця подія із глибокої давнини відзначалася урочистим святкуванням.

Іконографія цього свята почала розвиватися починаючи з VI століття. Ми знаходимо зображення П'ятидесятниці в окремих Євангеліях і Псалтирі, в стародавніх збірниках різних рукописів, у мозаїках (наприклад, Святої Софії у Константинополі чи в венеціанському соборі святого Марка IX-XIII ст.), у фресках соборів Афона, в стародавніх храмах Києва, Новгорода і інших церквах.

На іконі зображено трикліній (кімната, де звичайно проходив обід – прим. ПЗ), та сидячих у ньому апостолів на чолі з апостолами Петром і Павлом. У руках апостолів книги, або, інколи, їх пишуть на іконах з благословляючими правицями. Зверху, з неба, на них опускаються промені світла, іноді з вогняними язиками, іноді пишуться одні язики полум'я.

У центрі триклінія (кімнати) знаходиться подоба арки або усіченого еліпсу, інколи, хоча і рідко, прямокутник у вигляді двері, простір усередині яких майже завжди темний (хоча є рідкісні випадки, коли цей простір позолочений). Тут містяться юрби народу: ті самі, які перераховані в книзі Діянь. Є зображення, де натовпи замінені двома-трьома фігурами. Вже в IX столітті для деяких художників ця початкова арка з темним простором всередині стає незрозумілою і визнається як вхід в Сіонську світлицю (горницю). Цим пояснюється те, що на деяких зображеннях можна побачити написані (тобто, зображені) двері, а на одній мініатюрі з грузинської рукопису до дверей навіть приставлено дві драбини.

У древньовізантійських зразках натовп народу пишеться по-різному. Іноді в нього вводиться постать царя і чорношкірі люди, в рукописах ж вірмено-грузинських можна побачити людей з собачими головами (ечміадзінський рукопис XIII ст.). Група народу іноді має напис «Племена, народи».

Пізніше на місці цих народів з'явилася постать царя з убрусом (платом) в руках і дванадцятьма сувоями (звитками). Ця фігура отримала напис «Космос» - «Весь світ». Те ж саме ми бачимо пізніше в грецьких і руських пам'ятках XV-XVIII століть.

Незважаючи на напис, значення постаті царя представляється неясним і викликає різні тлумачення. Так, по одному припущенню, тут спочатку зображувався пророк Іоіль, образ якого нібито був з часом спотворений пізнішими іконописцями, що перетворили пророка у царя. На підтвердження цієї думки наводилося й саме пророцтво, поміщене в Діяннях: «Я виллю від Духа Свого на кожне тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші будуть бачити видіння, і також на рабів та на рабинь в ті дні виллю від Духа Свого» (Іоіль 2, 28-29). Таке пояснення давалося деякими афонськими ченцями, які не довіряли компетенції іконописців і тлумачили цей образ із своїх міркувань, незважаючи на напис «Космос».

Звичайно ж, істинне пояснення має ґрунтуватися на свідоцтві стародавніх пам'ятників. Безсумнівно, що постать царя пізнішого походження і з'явилася на місці древнього натовпу народів, як би її замінюючи. З нею вона має найтісніший зв'язок, звідси і має йти пояснення. Книга Діянь малює нам грандіозну картину зібрання народу у День П'ятидесятниці. Тут повинні були знаходитися люди різного звання і стану. Перекладаючи на образну мову мистецтва цю обставину, візантійські художники вносили в натовп народу і фігури царів, хоча їх дійсна присутність при цій чудовій події була не більше ніж здогадкою, домислом. Архітектурні форми триклінія (світлиці, кімнати), де відбулося зішестя Святого Духа, не мали особливого значення для художників. Їхню увагу поглинала верхня частиною композиції, а не пів еліпс, який був внизу та через свій невеликий розмір не дозволяв вдаватися у подробиці. Стилізували також і зображення натовпу народу: спершу замість натовпу залишилися дві-три особи, а потім і їх замінили особою царя як представник народу.

Цей прийом звичайний для візантійської іконографії. У ній часто вузька частина кола вгорі вказує на ціле небо, одне-два дерева означають сад, фронтон - палати, два-три Ангели - все Небесне воїнство ангелів. Художник зобразив постать царя спокійною та надав їй монументальну позу, а так як вона замінювала собою цілий світ, він для ясності зробив над нею напис «Космос» (або «Весь світ»).

Отже, цар став образом усього світу, зануреного в темряву незнання Бога. Дванадцять сувоїв служать символами апостольської проповіді. Сувої поміщені в обрусі як предмет священний, стосуватися якого оголеними руками не слід.

У стародавніх візантійських зображеннях П'ятидесятниці Матір Божа не зображалася серед апостолів, тільки в одному з пам'ятників Вона була введена в коло апостолів. У західних же зображеннях майже з X століття Вона завжди є учасницею цієї події. З XVII століття ця практика перейшла і в грецьку, і в російську іконографію.

Зображення Святого Духа у вигляді голуба зазвичай у цю композицію не вводилося, так як прямих вказівок на це в книзі Діянь немає. Проявом Святого Духа в День П'ятидесятниці були язики полум'я. Однак у західній середньовічної живопису було покладено початок зображенню на цій іконі Святого Духа у вигляді голуба, що представляє собою явне відхилення від візантійського іконописного Оригіналу.

У своєму подальшому розвитку іконографія цього свята сильно змінилася. Замість стародавнього трикліній, стали писати палати. Центральне місце на троні дано Богоматері, за її сторонам групами або півколом розміщуються апостоли. Арка з «космосом» зовсім зникла. Прагнення до історичної точності змусило виключити і Апостола Павла. Замість стилізованого неба, з'явилися хмари і промені з полум'ям.

Іноді, замість темної арки, в центрі пишеться тропар свята.

За матеріалом черниці Юліанії (Соколової М.М.)