Православний Світ

Радість батьківства збагачується кольорами різник почуттів, серед яких домінують любов, відданість та бажання дати нашим дітям все найкраще. Звичайно, наші можливості не завжди пересікаються з нашими бажаннями. Інколи хочеться дати дітям все найкраще, і все зразу. Ті батьки, які вважають, що матеріальні блага, тобто вся їх сукупність, принесуть задоволення їхнім дорогим чадам, дуже скоро переконуються, що дітям чогось не хватає. Не розуміючи, чого ще потрібно синові, який має всі «класні» ігри для «Плей Стейшн» (Play Station), або дочка, що крім того, що вдягає самий модний одяг, слухає музику на «крутому» Айподі (iPod), батьки стараються купити ще якісь речі, щоб задовільнити своїх чад. Замінюючи батьківську увагу дорогими і модними речами, батьки втрачають найголовніше – батьківські стосунки зі своїми дітьми. Звичайно, дітям хочеться мати все, чого очі бачать. Ми, дорослі, стараємося дати їм багато, але дітям також потрібна наша батьківська увага і любов. Відчуваючи нашу любов, діти стають спокійнішими та відвертішими з нами, батьками. Хтось дуже розумний сказав, що батьки – найкращі іграшки для дітей.

Ми – у відповіді за наших дітей

Звичайно, у теперішньому світі діти прагнуть до самовираження скоріше, ніж це робили ми 20 -30 років тому. Проте, завжди підказувати їм напрямок ми не тільки можемо, але і мусимо, адже несемо за це відповідальність. Самовираження наших дітей повинно включати не тільки і не стільки фізичний розвиток та матеріальні надбання, але також духовні пріоритети. Без духовного розвитку діти не зможуть використати свої фізичні сили на користь, а суспільство поповниться самолюбивими індивідами, які просто вимагатимуть задоволення своїх суто фізичних потреб.

Духовні сили потрібно розвивати змалку

Виховання дітей – складний етап у житті всіх батьків. Радує те, що у цей важкий період ми не покинуті напризволяще. Саме Церква Христова покликана допомогти нам, батькам, виростити дітей гідними звання християнина, людини. Зовсім уникнути труднощів ніколи нікому не вдавалося. Але ми можемо навчитися самі і навчити наших дітей переносити ці труднощі і тим самим загартовувати свій духовний стан. У Церкві ми дістаємо благодатну силу переносити сімейні негаразди, недосипання через хвороби наших маленьких дітей, пробачати тим, хто нас образив та за зло віддавати добром. Отже, прививаючи дітям любов до Церкви Христової змалку, ми даємо їм духовний острівець, де вони зможуть знайти допомогу і набратися сил пройти через бурі життєвого моря.

Саме наша батьківська увага і любов допоможуть нашим дітям затвердитися на правильному шляху у доросле життя, та не втратити свою душу.