Православний Світ

У сьому неділю після Пасхи ми святкуємо пам'ять та прославляємо 318 отців Першого Вселенського Собору, які у 325 році зібралися у м. Нікеї для вирішення важливих питань християнської віри. Звичайно, така зустріч була неможлива поки християнська віра була у стані гоніння. Протягом перших трьох століть Церква Христова крім гонінь з боку язичників переносила різні страждання і від своїх: у церковному середовищі час від часу проявляли свою активність різні християни, які починали вчити про Христа та його Церкву всупереч Святому Євангелію.

Серед зібраних на перший Вселенський Собор було багато тих, які перенесли тілесні страждання і муки, але не втратили своєї віри. Сповідники віри Христової прибули із різних країн для того, щоб разом, соборно, вирішити церковні проблеми у складі яких були дуже важливі питання. На час Першого Вселенського собору у християн не було єдності у визначенні дня святкування Пасхи. Отці собору вирішили святкувати день Світлого Христового Воскресіння у першу неділю після весняного рівнодення, повного місяця та після іудейської пасхи.

На соборі також вирішили уніфікувати деякі християнські обряди, а саме вирішили, що всім християнам не слід приклоняти колін у недільні дні та протягом усієї П’ятидесятниці. Стоячи прямо протягом цих днів ми зображуємо Воскресіння Христове.

Та все ж найголовнішими були рішення стосовно єресі Арія, який стверджував, що Син Божий не є єдиноносутній  Богу Отцю. Засудивши таке вчення, Собор у Нікеї свердив вчення, що Син Божий є єдиносутній Отцю, та що Він передвічно народжується від Отця. Правослане вчення про Ісуса Христа Сина Божого отці Першого Вселенського Собору виклали у Символі віри, який пізніше назвали Нікейським. Загалом на цьому соборі було прийнято 20 правил.

Всі послідуючі собори Церкви Христової  посилалися на рішення Першого Вселенського Собору та керувалися його рішеннями при розгляді питань віри та благочестя.