Православний Світ

Христос Рождається – Славімо Його! Протягом святок, тобто святих днів, які починаються навечір‘ям Різдва Христового (святим вечором) та продовжуються до Богоявлення, ми неодноразово вітаємо один одного саме цими словами. Звістка про народження Спасителя світу є радісною для всіх християн. Саме тому ми відповідаємо на неї не звичним привітом, а словами «Славімо Його». Славити або прославляти новонародженого Месію можна по-різному: хтось дає милостиню бідним, хтось допомагає немічним та знедоленим, а хтось разом з цим підносить щиру подяку Господу, а у молитві просить дати всім людям мир, любов та спокій.

Бажання у цей час особливо прославляти Христа породило багато церковних та народних традицій, а саме святкові богослужіння, проповіді, відвідини немічних, хворих та просто один одного, дарування подарунків та прибирання ялинки, яку зазвичай прикрашає «віфлеємська зірка» на вершині, спів колядок та виступи церковних хорів.

Проте, у ці святкові дні поширюються також деякі так звані «народні» традиції, які чомусь вважаються різдвяними, а насправді, не мають нічого спільного з одним із найбільших християнських свят. Судіть самі, яке відношення до народження Месії мають всілякі гадання та ворожіння. Невже християнин може підмінити віру у Христа пустою вірою у те, що на святвечір господиня повинна деякий час просидіти під святковим столом і кудахкати як курка для того, щоб кури на подвір’ї «водилися»? Невже для християнина може бути різниця в тому якої статі колядник ввійде першим до хати на святий вечір? Зазвичай, багато християн-захожан бажають бачити першим у хаті саме хлопчика. Хіба хліб зі столу господаря, яким на святий вечір нібито потрібно годувати худобу, зробить маржину «плодороднішою»? Хіба християнину потрібні всілякі так звані «обереги» крім справжньої віри та хреста Христового? Насправді, ворожіння викликають тільки посмішку, адже ті, хто з Христом, не потребують ніякої додаткової «супер сили» для належного ходу своїх справ. Уявіть собі, шановні жінки, якщо би ви першими ввійшли до хати таких забобонних людей скажімо на Василя (свт. Василія Великого – 14 січня), то у деяких селах Закарпаття вам би поставили на плечі стілець. Першим на новий рік має ввійти до хати саме чоловік, а не жінка. Дивно, що жінки з цим погоджуються. Насправді, для християнина немає різниці хто коли ввійде до її чи його хати, адже всі ми один одному брати і сестри у Христі. Цей високий статус насамперед передбачає любов та повагу до кожного, хто входить у нашу хату і незалежно від статі.

Але ж ворожки інколи діють

Так скажуть тільки ті, хто вірить ворожкам та гаданням. Механізм дії віри досить простий: ми відкриваємо своє серце для того, у що ми віримо, а отже у нашому серці починає діяти саме та сила (чи сили), перед якими ми відкриваємо своє серце. Віримо ми Господу – відкриваємо для нього серце, і вже важливим для нас стає тільки наш із Ним зв'язок. Саме тоді ми відкриваємо себе для дії Божої благодаті, яка доповнює те, чого нам недостає для відчуття Царства Божого вже тут на землі. Віримо ми в ворожки – не секрет, що тоді ми відкриваємо своє серце, яке у хрещенні ми обіцяли Христу, саме силам темряви, які радо входять у наше серце і творять темні справи. Звичайно, ми маємо право вибору, але ми маємо також і дар розсуду. Давайте розсудимо кому відкрити своє серце: Богу – люблячому Небесному Отцю, який наставляє нас на всяку правду, чи силам темряви, які мають намір тільки спаплюжити добре ім’я Християнина?

Боятися чи не боятися

Боятися, звичайно, потрібно тільки Божого суду. Порушуючи свій християнський зв'язок із Сином Божим ми самовільно виходимо з під Його божественної опіки та починаємо блукати вулицями темряви гріха. Мільйони християн у світі не віддають ворожкам ніякої уваги (було б дивним, якби вони у це вірили) та радісно зустрічають народження Спасителя світу Ісуса Христа. Неймовірно, але ворожки на них не діють так само як вони не діють і на нас, коли ми перебуваємо з Христом. Важко подумати, що солдат, який знаходиться за танковою бронею буде боятися стріли, випущеної із саморобного лука дитини. А от залишитися без броні на полі справжньої битви – справді страшно. Наша наповнена любов’ю до ближнього віра у Христа – це наша броня, яку не подолають ніякі стріли темних сил. Христос Рождається! Славімо Його! Славімо Христа ділами милості, милосердя та поваги один до одного, а не кудахтанням під столом.

газета "Православне Закарпаття" №1, 2012