Православний Світ

Після Воскресіння із мертвих Господь наш Ісус Христос  багато разів з‘являвся жінкам-мироносицям та своїм учням. І не тільки їм. Є свідчення апостола Павла, як одного разу Спаситель з'явився великому зібранню віруючих, і Його могли бачити і чути відразу більше п'ятисот чоловік (1 Кор. 15:5 – 8). При цьому, Тіло Христове мало чудові властивості: Він міг безперешкодно проходити крізь замкнені двері, ставати для людей видимим або невидимим, миттєво долати величезні відстані. Всі такі явища Господа супроводжувалися великою радістю. І кожного разу при таких явищах Господь розмовляв зі Своїми учнями, продовжуючи просвіщати їх і зміцнювати у вірі, а також приготовляв їх до Свого вознесіння на небо, де Він мав сісти на престолі слави по праву руку Бога Отця.

На сороковий день після Воскресіння Господь з'явився одинадцятьом апостолам в Єрусалимі. І, розмовляючи з ними, вивів їх з міста у бік Віфанії, на Оливну (Елеонську) гору. «І вивів їх геть з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх. І, як Він благословляв їх, став віддалятися від них і підноситися на небо. Вони вклонилися Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. І вони перебували в храмі, прославляючи і благословляючи Бога »(Лк. 24:50-53).

В цьому оповіданні євангеліста Луки звертають на себе увагу перш за все дивні у цьому випадку слова - «з великою радістю». Господь розлучається зі Своїми учнями і покидає землю, звідки ж у них велика радість? Зазвичай при розлуці з близькими нам людьми нами опановує смуток. Апостолами ж опанувала радість тому, що їм в той момент стало зрозумілим значення приходу Спасителя на землю і сходження (вознесіння) Його до Небесного Отця. Своїм Вознесінням Христос відкрив всім віруючим двері неба, увійшов у блаженство і славу Божого Царства, показав нам, що людська плоть і природа здатні перетворитися і стати схожі на божественну, здобути дивовижні властивості.

Виникає питання - а на яке ж небо вознісся Спаситель? Тут мається на увазі небо не матеріальне, не створене, не та атмосфера, яку ми бачимо над землею, не той простір, де сходить і заходить сонце і запалюються зірки. Спаситель вознісся на небо духовне, яке поки що невидиме для нас через нашу гріховність. Там, на духовному небі, сидить Син Божий на престолі слави одесную, тобто праворуч, Бога Отця.

Коли Ісус Христос возносився на небо, Його руки благословляли учнів до тих пір, поки хмара не взяла Його з виду. Апостоли довго дивилися на це диво. І тоді їм з'явилися два Ангела в білому одязі і сказали: «Мужі Галілейські! Що ви стоїте і дивитесь на небо? Той Ісус, що вознісся від вас, прийде так, як ви бачили, як ішов Він на небо »(Діян. 1:11). Так було обіцяно друге пришестя Христа на землю, що відбудеться наприкінці часів.

Оливна (Елеонська) гора - найвища з горбистих вершин, що лежать на схід від Єрусалиму, має таку назву мабуть завдяки рясним оливковими деревам. Саме з цієї вершини вознісся на небо Господь наш Ісус Христос. У свій час, цариця Олена поставила там величний абсолютно круглий храм Імвомон діаметром 28 м, який мав подвійний портик на трьох рядах колон без купола. Всі, хто молився всередині, мали можливість споглядали просто з храму те саме небо, куди вознісся Спаситель. Тут же зберігалася святиня – відбиток стопи Спасителя на камені. На жаль, цей храм був повністю розвалений під час нашестя персів (610-629 р.р.). Проте з його руїн було побудовано невелику стіну, а над каменем вознесіння – восьмикутну каплицю, яка у даний час належить мусульманам. Християни із усього світу приїздять до цього місця, щоб вклонитися святині.

На Оливній горі близько Єрусалиму до цих пір зберігається як святиня відбиток стопи Спасителя на камені, на якому стояв Він перед Своїм Вознесінням, з якого зійшов в небесну обитель. Люди, що приїжджають туди християни поклоняються цієї святині.

Свято Вознесіння - це не просто свято радості, це свято торжества Істини та обітниць Божих. «Я є Шлях, Істина і Життя!» - Сказав Христос. І всі ми, бажаючі спасіння, повинні йти цим Шляхом, жити цим Життям, і осягати цю Істину.