Обрізання Господнє
На восьмий день після Свого Різдва Господь наш Ісус Христос, згідно з старозавітнім законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знак Завіту Бога з прабатьками Авраамом і його нащадками. При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті було дано Ім'я Ісус, сповіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятої Діви Марії.
За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні настанови. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто потім не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики-докети. У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він був (Кол. 2, 11 - 12).
Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сходять до IV століття. Разом з обрізанням, що його сприйняли Господом як знак Завіту Бога з людьми, Він отримав і Ім'я Ісус (Спаситель) як печать Свого служіння справі спасіння світу. Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і "обрізані нерукотворним… обрізанням Христовим" (Кол. 2, 11). Саме ім'я християнина свідчить про вступ людини в Новий Завіт з Богом.









