Православний Світ

(Неділя 1-а Великого посту – Торжество Православ'я)

Починаючи з ІХ століття перша неділя Великого посту в Православній Церкві називається Неділею Торжества Православ'я. Сьомий Вселенський Собор, який тоді пройшов, раз і назавжди прийняв вчення про шанування святих ікон і молитовне поклоніння їм.

У постанові святих отців говориться, що шанування, яке ми віддаємо святим іконам, стосується не матеріалу, з якого зроблена ікона, не дошки і фарб, а зображеного на ній святого образу, що молитовне поклоніння належить первообразу. Тобто, вклоняючись святій іконі, ми поклоняємося тому небесному заступнику і молитвеннику, який зображений на ній. Вченням про святі ікони було завершено формулювання православних догматів, заснованих на Божественному Одкровенні, на вченні апостолів, на Переданні святих отців.Тому й нинішнє свято, встановлений на згадку про цю подію, був названий Торжеством Православ'я.

Звернемося тепер до святих ікон. Хто ж перший почав зображати Господа, Божу Матір, святих угодників, ікони святих, яких ми бачимо в храмах та маємо вдома? Перші зображення не були результатом рук людських. Сам Господь Ісус Христос залишив відпечаток Свого пречистого лиця на обрусі (полотні) і відправив це зображення Едеському царю Авгарю, щоб зцілити того від хвороби.

Невидимий і незбагненний Дух Святий прийняв образ голуба і в цьому образі свідчив, що в Йордані хрестився Син Божий. Він же, прийнявши образ видимих вогненних язиків, зійшов у цьому виді на святих апостолів у день П'ятидесятниці.

Першим з людей, хто дав нам приклад іконопису, був святий євангеліст Лука. Він написав образ Богоматері, про який Сама Пречиста сказала: «З цим образом перебуватиме благодать Моя і сила».
Такими були перші образи Господа Ісуса Христа, Бога Духа Святого, Божої Матері. Чому ж було не наслідувати цей приклад? Як можна було не зображати християнам Хрест, на якому був розп'ятий заради нашого спасіння Христос, і який став знаряддям нашого спасіння? Воскрес Ісус із гробу. Як було не показати першим християнам, що відкритий гріб - знак не тільки смерті, але й воскресення після неї?

Будучи безгрішним, Господь поніс на Собі наші гріхи. Він дійсно є Агнець Божий, Який взяв на Себе гріхи світу: (Ів. 1,29), і ніщо не перешкоджало християнам зображати для нагадування про це Агнця і Пастиря, Котрий несе на Своїх плечах вівцю.
Із самих перших часів у місцях молитовних зборів християн були особливі зображення святого Хреста, Агнця, Пастиря, трапези з преломленням хліба, або риби (оскільки з початкових літер фрази «Ісус Христос Син Божий, Спаситель» грецькою мовою складається слово, що в перекладі означає «риба») і т.д. Іконописні зображенія одержали широке поширення особливо тоді, коли свята віра християнська перемогла язичництво і поширилася по світу.

Чи потрібні нам святі образи? Чи можемо ми і без них духом і думкою підноситися до Бога, до неба?

Якщо у буденному житті нам необхідно нагадувати про наші земні обов'язки, то тим більше в житті духовному ми потребуємо нагадування про наших небесних молитвеників. За нашої повсякденної суєти, неуважності і огрубінні, при всій нашій тілесності, образи святих надзвичайно необхідні. Відомі випадки, коли сама присутність святої ікони утримувала людей від пороку чи злочину.

На святих іконах зображені шановані нами молитвенники і наші заступники перед Богом. Розглядаючи картину, ми любуємося НЕ полотном, на якому вона зображена, а самою картиною. Читаючи написане чи надруковане, ми думаємо не про папір, а про те, що на ньому написано. Коли ми дивимося на фотографії близьких або знайомих, нас цікавлять особи, зображені на них, а не плівка або папір. Те саме можна сказати і про ікони.

Шануючи ікони, ми вшановуємо зображених на них святих, підносячись думкою до неба і до того угодника Божого, нашого молитвеника і заступника, який живе там.

Чи потрібно говорити про чудотворність святих ікон, про чудесну дію багатьох з них, особливо ікон Пресвятої Богородиці? Краще по-дякувати Господу, Його Пречистій Матері і всім святим за милість, молитви і співчуття нам, грішним. Широко відомі незліченні чудеса від ікон – чи це не є найкращим доказом святості й необхідності їх для нас?
Тому, прославимо Господа і всіх Його святих в їхніх іконах: «Пре-чистому Твоєму образу поклоняємося, Благий, просячи прощення гріхів наших ... радістю наповнив єси все, Спасе наш, прийшовши спасти світ». Амінь.

компьютерна верстка тексу проповіді - прот. Іоанн Шандра (старший)