(Неділя 1-а Великого посту – Торжество Православ'я)

Починаючи з ІХ століття перша неділя Великого посту в Православній Церкві називається Неділею Торжества Православ'я. Сьомий Вселенський Собор, який тоді пройшов, раз і назавжди прийняв вчення про шанування святих ікон і молитовне поклоніння їм.

У постанові святих отців говориться, що шанування, яке ми віддаємо святим іконам, стосується не матеріалу, з якого зроблена ікона, не дошки і фарб, а зображеного на ній святого образу, що молитовне поклоніння належить первообразу. Тобто, вклоняючись святій іконі, ми поклоняємося тому небесному заступнику і молитвеннику, який зображений на ній. Вченням про святі ікони було завершено формулювання православних догматів, заснованих на Божественному Одкровенні, на вченні апостолів, на Переданні святих отців.Тому й нинішнє свято, встановлений на згадку про цю подію, був названий Торжеством Православ'я.

Праведному Симеону было обещано, что он не умрет, пока не увидит Христа Спасителя. В сороковый день по Рождестве Христовом, Матерь Божия Пречистая Дева Мария по ветхозаветному обычаю принесла Своего Младенца в храм. В это время в храме находился старец Симеон. Он узнал Христа Спасителя, взял Его на руки и произнес дивную, доныне повторяемую нами молитву: «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко… с миром…». При этом присутствовала Анна пророчица, которая также прославляла Бога и говорила о Спасителе всем, ожидавшим избавления в Иерусалиме. Вероятно, были в храме и другие люди, но они не узнали Христа Спасителя, не заметили Его.